примовляти

Примовля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. примовити, -влю, -виш, гл.

1) = приказувати, приказати 1. Старий грає, примовляє. Шевч. 243. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи, примовляла, щоб долі не мала. Мет. 275.

2) = примовлятися, примовитися. Тут і я примовила. Г. Барв. 219. Люде говорять, — кожне примовляло. МВ. (О. 1862. І. 96).

3) Говорить, сказать знахарскій заговоръ. Баба пристріти змовляє і до матки примовляє. КС. 1893. VII. 76.

Значення в інших словниках

1. примовляти — примовля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. примовляти — Приказувати; говорити примовками <�приказками>.  Словник синонімів Караванського
3. примовляти — див. говорити  Словник синонімів Вусика
4. примовляти — -яю, -яєш, недок., примовити, -влю, -виш; мн. примовлять; док. 1》 перев. недок., перех. і неперех.Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати. || Граючи або танцюючи, вимовляти слова пісні, примовки і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. примовляти — ПРИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИМО́ВИТИ, влю, виш; мн. примо́влять; док. 1. перев. недок., що. Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати.  Словник української мови у 20 томах
6. примовляти — ГОЛОСИ́ТИ над ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИ за ким-чим, ТУЖИ́ТИ за ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯ над ким-чим; ПРИМОВЛЯ́ТИ до кого, ПРИКА́ЗУВАТИ до кого, ПРИЧИТА́ТИ над ким, розм.  Словник синонімів української мови
7. примовляти — Примовля́ти, -ля́ю, -ля́єш; примо́вити, -мо́влю, -мо́виш; -мо́в, -мо́вте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. примовляти — ПРИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИМО́ВИТИ, влю, виш; мн. примо́влять; док. 1. перев. недок., перех. і неперех. Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати.  Словник української мови в 11 томах