примовляти
ПРИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИМО́ВИТИ, влю, виш; мн. примо́влять; док.
1. перев. недок., що. Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати.
Докопавшись до корінців, укритих філоксерою, вона рвала їх і їла з землею разом, примовляючи: – Зараза, кажете? (М. Коцюбинський);
Вони зійшли з шляху, штовхали корів, ішли поруч із ними, примовляючи: – Гей, Манька! Гей, Лиска! (С. Скляренко);
// Граючи або танцюючи, вимовляти слова пісні, примовки і т. ін.
Тут поет взяв мандоліну І на відповідь гуртові Він заграв, і до музики Примовляв пісні чудові (Леся Українка);
[Семен:] Танцювати по черзі, не всім разом .. [Явдоким:] А хто ж буде примовляти, мабуть, ти, Мусію? (М. Кропивницький);
Грає хлопчик, примовляє: – Ой да горе – не біда! (І. Нехода);
// Казати приказку відповідно до ситуації, до якоїсь розповіді.
– Щастя, – примовляв сам він, – як трясця: кого схоче, того трусить (Марко Вовчок);
// Казати при певній дії узвичаєну примовку.
На тобі циганство й панство, коня вороного, ще й хвайду до того (примовляють у грі “Сорока”) (Номис);
Випив і другий староста, теж прицмокуючи, і теж примовляв, похваляючи (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Вдарю паличкою по вулику три рази і примовляю: “На морі, на океані, на острові Буяні їде Ілля-пророк на колісниці, гонить дощ і грімницю, гоню і я вас, мої бджілоньки, по ярий віск, по солодкий мед” (М. Стельмах);
– Дай же, Боже, і пшениці щоб родили, і діти красно на миру ходили – примовила мати до Мар'яни чарку (Г. Косинка);
// Плачучи, приказувати; голосити.
Все їх гукала, все до їх примовляла: “Тату мій, тату! Нащо ви мене покинули?” (Марко Вовчок).
2. що. Додавати до сказаного що-небудь, уступати в розмову.
– Ось вона, володарка полігона, – казали про неї бійці, а мати голубливо примовляла: – Ясочка наша (О. Гончар);
// Додавати якусь фразу, слова після якої-небудь дії.
– А тепер буде тихо чи ні? – примовляв [Іван] за кожним стуком (Л. Мартович).
3. що. За народними віруваннями – виліковувати замовлянням.
– Домніка примовить тобі болячку! – обізвався батько, що сидів мовчки досі (О. Кобилянська);
// Проголошувати замовляння, заклинання.
Виплинь, бабко, дам тобі япко (примовляють, взявши за вію й піднявши в сей спосіб віку, – як запорошиться око) (Номис);
Звела з неба вороженька Дві яснії зірки, Ворожила, примовляла Кругом коло дівки (Л. Боровиковський);
Але бац, спасибі йому, вмів примовити, спинив кров, приложив якоїсь масті, і за тиждень я був уже здоров (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)