пробачати

I

вибачати, дарувати (даруйте!), звиняти (звиняйте!), прощати

Фразеологічні синоніми: відпускати гріхи; забувати давні гріхи; не ворушити колишнє; не носити зла за душею; не носити каменя за пазухою; не пам'ятати зла; списувати всі гріхи

II

див. прощати

Значення в інших словниках

1. пробачати — пробача́ти 1 дієслово недоконаного виду пробачати пробача́ти 2 дієслово недоконаного виду пророкувати діал.  Орфографічний словник української мови
2. пробачати — див. ВИБАЧАТИ|СЯ|.  Словник синонімів Караванського
3. пробачати — I -аю, -аєш, недок., пробачити, -чу, -чиш, док., перех., кому і без додатка. Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пробачати — Вибачити, вибачити, повибачати, прощати, простити, опрощати, спростити, поспрощати, дарувати, подаровувати, подарувати, виправдувати, виправдати, повиправдувати, див. оправдувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. пробачати — ПРОБАЧА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, кому і без дод. Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати.  Словник української мови у 20 томах
6. пробачати — Пробачай другим багато, а собі нічого. Будь надзвичайно вимогливий до самого себе.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. пробачати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти.  Словник синонімів української мови
8. пробачати — ПРОБАЧА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., кому і без додатка. Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати.  Словник української мови в 11 томах
9. пробачати — Пробачати, -ча́ю, -єш сов. в. пробачити, -чу, -чиш, гл. Прощать, простить, извинять, извинить. Пробачте, гості мої: не скупость, така спроможность. Ном. № 12025.  Словник української мови Грінченка