пробачати
пробача́ти
I -аю, -аєш, недок., пробачити, -чу, -чиш, док., перех., кому і без додатка.
Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати.
Пробачте (пробачайте); Прошу пробачити — а) (кому і без додатка) уживається як вибачення за що-небудь зроблене, як вияв перепрошення; б) уживається у значенні вставного слова для вираження сумніву, протесту, заперечення, незгоди з чим-небудь і т. ін.
Пробачте на [цьому (цім)] слові — уживається як форма вибачення за вжиті в розмові різкі або непристойні слова.
II -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка, діал.
Пророкувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови