Великий тлумачний словник сучасної мови

пробачати

пробача́ти

I -аю, -аєш, недок., пробачити, -чу, -чиш, док., перех., кому і без додатка.

Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати.

Пробачте (пробачайте); Прошу пробачити — а) (кому і без додатка) уживається як вибачення за що-небудь зроблене, як вияв перепрошення; б) уживається у значенні вставного слова для вираження сумніву, протесту, заперечення, незгоди з чим-небудь і т. ін.

Пробачте на [цьому (цім)] слові — уживається як форма вибачення за вжиті в розмові різкі або непристойні слова.

II -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка, діал.

Пророкувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. пробачати — пробача́ти 1 дієслово недоконаного виду пробачати пробача́ти 2 дієслово недоконаного виду пророкувати діал.  Орфографічний словник української мови
  2. пробачати — див. ВИБАЧАТИ|СЯ|.  Словник синонімів Караванського
  3. пробачати — I вибачати, дарувати (даруйте!), звиняти (звиняйте!), прощати Фразеологічні синоніми: відпускати гріхи; забувати давні гріхи; не ворушити колишнє; не носити зла за душею; не носити каменя за пазухою; не пам'ятати зла; списувати всі гріхи II див. прощати  Словник синонімів Вусика
  4. пробачати — Вибачити, вибачити, повибачати, прощати, простити, опрощати, спростити, поспрощати, дарувати, подаровувати, подарувати, виправдувати, виправдати, повиправдувати, див. оправдувати  Словник чужослів Павло Штепа
  5. пробачати — ПРОБАЧА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, кому і без дод. Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати.  Словник української мови у 20 томах
  6. пробачати — Пробачай другим багато, а собі нічого. Будь надзвичайно вимогливий до самого себе.  Приповідки або українсько-народня філософія
  7. пробачати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти.  Словник синонімів української мови
  8. пробачати — ПРОБАЧА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., кому і без додатка. Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати.  Словник української мови в 11 томах
  9. пробачати — Пробачати, -ча́ю, -єш сов. в. пробачити, -чу, -чиш, гл. Прощать, простить, извинять, извинить. Пробачте, гості мої: не скупость, така спроможность. Ном. № 12025.  Словник української мови Грінченка