Значення в інших словниках
-
пробуркувати —
пробу́ркувати дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
-
пробуркувати —
-ую, -уєш, недок., пробуркати, -аю, -аєш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що пробуджувати 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пробуркувати —
ПРОБУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОБУ́РКАТИ, аю, аєш, док., що, розм., рідко. Те саме, що пробу́джувати 1. З того німого забуття .. пробуркав його нестримний регіт і біганина дівчат (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
-
пробуркувати —
РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
пробуркувати —
ПРОБУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОБУ́РКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що пробу́джувати 1. З того німого забуття.. пробуркав його нестримний регіт і біганина дівчат (Мирний, IV, 1955, 174).
Словник української мови в 11 томах
-
пробуркувати —
Пробуркувати, -кую, -єш сов. в. пробуркати, -каю, -єш, гл. Пробуждать, пробудить. Пробуркав у серці в його зненависть. Полт.
Словник української мови Грінченка