Словник української мови Грінченка

пробуркувати

Пробуркувати, -кую, -єш

сов. в. пробуркати, -каю, -єш, гл. Пробуждать, пробудить. Пробуркав у серці в його зненависть. Полт.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. пробуркувати — пробу́ркувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. пробуркувати — див. будити  Словник синонімів Вусика
  3. пробуркувати — -ую, -уєш, недок., пробуркати, -аю, -аєш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що пробуджувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пробуркувати — ПРОБУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОБУ́РКАТИ, аю, аєш, док., що, розм., рідко. Те саме, що пробу́джувати 1. З того німого забуття .. пробуркав його нестримний регіт і біганина дівчат (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
  5. пробуркувати — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм.  Словник синонімів української мови
  6. пробуркувати — ПРОБУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОБУ́РКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що пробу́джувати 1. З того німого забуття.. пробуркав його нестримний регіт і біганина дівчат (Мирний, IV, 1955, 174).  Словник української мови в 11 томах