Значення в інших словниках
-
пробурчати —
пробурча́ти дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
пробурчати —
-чу, -чиш, перех. і без додатка, розм. Док. до бурчати 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пробурчати —
ПРОБУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, що і без дод., розм. Док. до бурча́ти 1. Я щось пробурчав і, побажавши на добраніч, тихенько вийшов з кімнати (Олесь Досвітній); Було тихо в хаті; раз тільки Микола пробурчав: – Треба було б вистудити [борщ], щоб прохолов, а то так налила... (Грицько Григоренко).
Словник української мови у 20 томах
-
пробурчати —
БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
пробурчати —
ПРОБУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, перех. і без додатка, розм. Док. до бурча́ти 1. Я щось пробурчав і, побажавши на добраніч, тихенько вийшов з кімнати (Досв., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
пробурчати —
Пробурча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Проворчать. Якого там кулика ви видумали, дядьку! — пробурчав. МВ. І. 105.
Словник української мови Грінченка