Значення в інших словниках
-
проквиляти —
проквиля́ти дієслово недоконаного виду жалібно стогнати; видавати жалібну мелодію
Орфографічний словник української мови
-
проквиляти —
-яю, -яєш, недок., проквилити, -лю, -лиш, док. 1》 Жалібно стогнати, стиха плакати. || перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент). 2》 Жалібно кричати (перев. про птахів). || Говорити протяжно, зі стогоном; жалібно звертатися до когось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
проквиляти —
ПРОКВИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОКВИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док. 1. Жалібно стогнати, стиха плакати; // перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент). 2. Жалібно кричати (перев. про птахів).
Словник української мови у 20 томах
-
проквиляти —
ЯЧА́ТИ (перев. про птахів — жалібно кричати), КВИЛИ́ТИ, СКИ́ГЛИТИ рідше. — Док.: прояча́ти, проквиля́ти, проквили́ти, проски́глити. Гуси ячать над землею (Б. Олійник); Вив вітер осінній, квилили сичі... (І.
Словник синонімів української мови
-
проквиляти —
Проквиля́ти, -ля́ю, -ля́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
проквиляти —
ПРОКВИЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРОКВИЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Жалібно стогнати, стиха плакати; // перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент). 2. Жалібно кричати (перев. про птахів).
Словник української мови в 11 томах
-
проквиляти —
Проквиля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. проквили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. 1) Плакать, стонать, простонать. 2) Кричать, прокричать (преимущественно жалобно. О нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ). АД. I. 185. Вовки-сіроманці квилять-проквиляютъ. Мет. 443.
Словник української мови Грінченка