проквиляти

проквиля́ти

-яю, -яєш, недок., проквилити, -лю, -лиш, док.

1》 Жалібно стогнати, стиха плакати.

|| перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент).

2》 Жалібно кричати (перев. про птахів).

|| Говорити протяжно, зі стогоном; жалібно звертатися до когось.

Значення в інших словниках

1. проквиляти — проквиля́ти дієслово недоконаного виду жалібно стогнати; видавати жалібну мелодію  Орфографічний словник української мови
2. проквиляти — див. плакати  Словник синонімів Вусика
3. проквиляти — ПРОКВИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОКВИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док. 1. Жалібно стогнати, стиха плакати; // перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент). 2. Жалібно кричати (перев. про птахів).  Словник української мови у 20 томах
4. проквиляти — ЯЧА́ТИ (перев. про птахів — жалібно кричати), КВИЛИ́ТИ, СКИ́ГЛИТИ рідше. — Док.: прояча́ти, проквиля́ти, проквили́ти, проски́глити. Гуси ячать над землею (Б. Олійник); Вив вітер осінній, квилили сичі... (І.  Словник синонімів української мови
5. проквиляти — Проквиля́ти, -ля́ю, -ля́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. проквиляти — ПРОКВИЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРОКВИЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Жалібно стогнати, стиха плакати; // перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент). 2. Жалібно кричати (перев. про птахів).  Словник української мови в 11 томах
7. проквиляти — Проквиля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. проквили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. 1) Плакать, стонать, простонать. 2) Кричать, прокричать (преимущественно жалобно. О нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ). АД. I. 185. Вовки-сіроманці квилять-проквиляютъ. Мет. 443.  Словник української мови Грінченка