Значення в інших словниках
-
простиня —
про́стиня́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
простиня —
-і, ч. і ж., розм. Проста, негорда людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
простиня —
ПРО́СТИНЯ́, про́стині́, ж., розм., рідко. Те саме, що простира́ло. Зосталася сама мати і почала перестилати маленьку постілоньку: перебила подушку, заслала простинею, покрила коцем (Панас Мирний); Зашаруділа простиня, – зняли, значить, покришку (В.
Словник української мови у 20 томах
-
простиня —
ПРОСТИРА́ЛО (довге й широке полотнище, частина постільної білизни), ПРОСТИРА́ДЛО, ПРО́СТИНЯ́ розм. Старий підібгав краєчок сірої шорсткої ковдри, що була поверх жовтого простирала (Я. Гримайло); Послала Марина чисте простирадло на високому полу (М.
Словник синонімів української мови
-
простиня —
ПРО́СТИНЯ́, про́стині́, ж. Те саме, що простира́ло. Зосталася сама мати і почала перестилати маленьку постілоньку: перебила подушку, заслала простинею, покрила коцем (Мирний, І, 1954, 323); Укрита простинею, горілиць лежить в постелі Людмила (Головко, І, 1957, 474).
Словник української мови в 11 томах
-
простиня —
Простиня́, -ні об. Простой, негордый человѣкъ. Як із діда багач, або із пана пан, так і простиня, а як із мужика пан, так і гординя. Ном. № 1267.
Словник української мови Грінченка