Значення в інших словниках
-
пірчити —
Пі́рчити, пі́рчу, пі́рчиш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
пірчити —
Пірчити, -чу, -чиш гл. Колотить, бить (кого). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить, то вже йому й не хочеться, насилу живий вирвався. Рудч. Ск. І. 3. Жене баба квочку з курчатами та пірчить її дубцем. Грин. І. 203.
Словник української мови Грінченка