пірчити
див. бити
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пірчити — Пі́рчити, пі́рчу, пі́рчиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пірчити — Пірчити, -чу, -чиш гл. Колотить, бить (кого). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить, то вже йому й не хочеться, насилу живий вирвався. Рудч. Ск. І. 3. Жене баба квочку з курчатами та пірчить її дубцем. Грин. І. 203. Словник української мови Грінченка