пірчити
Пі́рчити, пі́рчу, пі́рчиш
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пірчити — див. бити Словник синонімів Вусика
- пірчити — Пірчити, -чу, -чиш гл. Колотить, бить (кого). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить, то вже йому й не хочеться, насилу живий вирвався. Рудч. Ск. І. 3. Жене баба квочку з курчатами та пірчить її дубцем. Грин. І. 203. Словник української мови Грінченка