Значення в інших словниках
-
ремінник —
ремі́нник 1 іменник чоловічого роду, істота виготовник ременів ремі́нник 2 іменник чоловічого роду подвійний ремінь рідко
Орфографічний словник української мови
-
ремінник —
I -а, ч. Той, хто виготовляє ремені. II -а, ч., заст. Подвійний широкий шкіряний ремінь для зберігання в ньому грошей.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ремінник —
РЕМІ́ННИК¹, а, ч. Той, хто виготовляє ремені. РЕМІ́ННИК², а, ч., заст. Подвійний широкий шкіряний ремінь для зберігання в ньому грошей.
Словник української мови у 20 томах
-
ремінник —
Ремі́нник (пояс), -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ремінник —
РЕМІ́ННИК¹, а, ч. Той, хто виготовляє ремені. РЕМІ́ННИК², а, ч., заст. Подвійний широкий шкіряний ремінь для зберігання в ньому грошей.
Словник української мови в 11 томах
-
ремінник —
Ремінник, -ка 1) Родъ широкаго кожанаго мужскаго пояса изъ куска толстой кожи, сшитой вдвое, такъ что въ средину прячутъ деньги, —тоже, что и черес, только шире. Чуб. УН. 418. 2) ремінник. см. вуголов. Шух. І. 166.
Словник української мови Грінченка