Значення в інших словниках
-
родоначальник —
родонача́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
родоначальник —
-а, ч. 1》 Предок, від якого веде свій початок який-небудь рід. 2》 Тварина або рослина, від якої походять певні роди тварин або рослин. 3》 перен. Той, хто започаткував розвиток чого-небудь; основоположник. || Те, що стало початком, основою чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
родоначальник —
Предок, прапрадід
Словник чужослів Павло Штепа
-
родоначальник —
РОДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Предок, від якого веде свій початок який-небудь рід. Пішов [Стецько] із Слобожанщини аж на Львівські землі, там оселився й став за родоначальника всіх теперішніх Стецьків (Остап Вишня).
Словник української мови у 20 томах
-
родоначальник —
ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу).
Словник синонімів української мови
-
родоначальник —
РОДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Предок, від якого веде свій початок який-небудь рід. Пішов [Стецько] із Слобожанщини аж на Львівські землі, там оселився й став за родоначальника всіх теперішніх Стецьків (Вишня, І, 1956, 268).
Словник української мови в 11 томах