розриватися —
розрива́тися 1 дієслово недоконаного виду роздиратися; руйнуватися; роз'єднуватися; припинятися розрива́тися 2 дієслово недоконаного виду розгрібатися
Орфографічний словник української мови
розриватися —
Рватися, розпадатися і всі пох. від РОЗРИВАТИ; (- бомбу) вибухати; (в роботі) лізти із шкури, робити сім діл, надсаджуватися, надриватися; (- зв'язок) П. перериватися, припинятися.
Словник синонімів Караванського
розриватися —
I -аюся, -аєшся, недок., розірватися, -зірвуся, -зірвешся, док. 1》 Від різких рухів, ривків розділятися на частини, шматки; роздиратися. || Лопаючись, тріскаючись, розпадатися, кришитися на дрібні шматочки. || Ставати рваним, дірявим (про одяг, взуття).
Великий тлумачний словник сучасної мови
розриватися —
РОЗРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗІРВА́ТИСЯ, зірву́ся, зі́рвешся, док. 1. Від різких рухів, ривків розділятися на частини, шматки; роздиратися. Торба трісь – і розірвалась... (Л. Глібов); Два разки розірвались, і намисто пороснуло на поміст (І.
Словник української мови у 20 томах
розриватися —
душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити?...
Фразеологічний словник української мови
розриватися —
БОЛІ́ТИ (звичайно із сл. душа, серце — відчувати біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін.), НИ́ТИ підсил., СКНІ́ТИ підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., розм., СКІ́МЛИТИ безос., розм., СКЕМІ́ТИ підсил.розм., рідше; ЩЕМІ́ТИ підсил. (ужив.
Словник синонімів української мови
розриватися —
РОЗРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗІРВА́ТИСЯ, зірву́ся, зі́рвешся, док. 1. Від різких рухів, ривків розділятися на частини, шматки; роздиратися. Торба трісь — і розірвалась… (Гл., Вибр.
Словник української мови в 11 томах