Значення в інших словниках
-
ропотіти —
РОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., заст. 1. Говорити безперестану, усім відразу. 2. Шуміти під час руху. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав (Номис).
Словник української мови у 20 томах
-
ропотіти —
Ропоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Болтать безъ умолку, говорить всѣмъ сразу; бормотать. 2) Шумѣть при движеніи. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав. Ном. № 13539. см. роптати.
Словник української мови Грінченка