ропотіти

РОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., заст.

1. Говорити безперестану, усім відразу.

2. Шуміти під час руху.

Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав (Номис).

Значення в інших словниках

1. ропотіти — див. говорити  Словник синонімів Вусика
2. ропотіти — Ропоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Болтать безъ умолку, говорить всѣмъ сразу; бормотать. 2) Шумѣть при движеніи. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав. Ном. № 13539. см. роптати.  Словник української мови Грінченка