ропотіти
Ропоті́ти, -чу́, -ти́ш
гл.
1) Болтать безъ умолку, говорить всѣмъ сразу; бормотать.
2) Шумѣть при движеніи. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав. Ном. № 13539. см. роптати.
Словник української мови ГрінченкаРопоті́ти, -чу́, -ти́ш
гл.
1) Болтать безъ умолку, говорить всѣмъ сразу; бормотать.
2) Шумѣть при движеніи. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав. Ном. № 13539. см. роптати.
Словник української мови Грінченка