Значення в інших словниках
-
річище —
рі́чище іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
річище —
(ріки) ложе, корито; (життя) П. напрям|ок|, курс, дорога; п! ФАРВАТЕР
Словник синонімів Караванського
-
річище —
-а, с. 1》 Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. || Великий водяний потік. || Заглиблення у ґрунті, де тече водяний потік. 2》 перен., чого, який. Шлях або напрямок розвитку, руху чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
річище —
РІ́ЧИЩЕ, а, с. 1. Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. Тільки пройшовши попід залізницею, вода ще з більшим клекотом виривалася знов у бетонне річище і йшла геть з міста (Іван Ле); Луг, на який вони прийшли...
Словник української мови у 20 томах
-
річище —
РІ́ЧИЩЕ (заглиблення, яким тече річка, струмок), РУСЛО́, ЛО́ЖЕ, ПІДЛО́ЖЖЯ розм., КОРИ́ТО розм.; ТА́ЛЬВЕГ (перев. старе). Глибинні води потекли річищем, яке вивело їх до моря (М.
Словник синонімів української мови
-
річище —
Рі́чище, -ща, -щу; -чища, -чищ
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
річище —
РІ́ЧИ́ЩЕ, а, с. 1. Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. Тільки пройшовши попід залізницею, вода ще з більшим клекотом виривалася знов у бетонне річище і йшла геть з міста (Ле, Міжгір’я, 1953, 41); Луг...
Словник української мови в 11 томах
-
річище —
Річище, -ща с. Русло, прежнее русло рѣки. Черк. у. КС. 1885. XI. 538.
Словник української мови Грінченка