річище
РІ́ЧИЩЕ (заглиблення, яким тече річка, струмок), РУСЛО́, ЛО́ЖЕ, ПІДЛО́ЖЖЯ розм., КОРИ́ТО розм.; ТА́ЛЬВЕГ (перев. старе). Глибинні води потекли річищем, яке вивело їх до моря (М. Трублаїні); Озеро з часом зникає, і ріка жолобить в його колишньому дні русло (В. Гжицький); Тече Баксан в гранітнім ложі (М. Нагнибіда); Дійшли до потоку. Він пінився, гримів, лопотів по своєму кам'яному підложжі (А. Крушельницький); Потік біг химерно вижолобленим коритом (Г. Хоткевич).
Словник синонімів української мови