річище
РІ́ЧИЩЕ (заглиблення, яким тече річка, струмок), РУСЛО́, ЛО́ЖЕ, ПІДЛО́ЖЖЯ розм., КОРИ́ТО розм.; ТА́ЛЬВЕГ (перев. старе). Глибинні води потекли річищем, яке вивело їх до моря (М. Трублаїні); Озеро з часом зникає, і ріка жолобить в його колишньому дні русло (В. Гжицький); Тече Баксан в гранітнім ложі (М. Нагнибіда); Дійшли до потоку. Він пінився, гримів, лопотів по своєму кам'яному підложжі (А. Крушельницький); Потік біг химерно вижолобленим коритом (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- річище — рі́чище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- річище — (ріки) ложе, корито; (життя) П. напрям|ок|, курс, дорога; п! ФАРВАТЕР Словник синонімів Караванського
- річище — див. низовина Словник синонімів Вусика
- річище — -а, с. 1》 Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. || Великий водяний потік. || Заглиблення у ґрунті, де тече водяний потік. 2》 перен., чого, який. Шлях або напрямок розвитку, руху чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- річище — РІ́ЧИЩЕ, а, с. 1. Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. Тільки пройшовши попід залізницею, вода ще з більшим клекотом виривалася знов у бетонне річище і йшла геть з міста (Іван Ле); Луг, на який вони прийшли... Словник української мови у 20 томах
- річище — Рі́чище, -ща, -щу; -чища, -чищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- річище — РІ́ЧИ́ЩЕ, а, с. 1. Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. Тільки пройшовши попід залізницею, вода ще з більшим клекотом виривалася знов у бетонне річище і йшла геть з міста (Ле, Міжгір’я, 1953, 41); Луг... Словник української мови в 11 томах
- річище — Річище, -ща с. Русло, прежнее русло рѣки. Черк. у. КС. 1885. XI. 538. Словник української мови Грінченка