річище

Рі́чище, -ща, -щу; -чища, -чищ

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. річище — рі́чище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. річище — (ріки) ложе, корито; (життя) П. напрям|ок|, курс, дорога; п! ФАРВАТЕР Словник синонімів Караванського
  3. річище — див. низовина Словник синонімів Вусика
  4. річище — -а, с. 1》 Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. || Великий водяний потік. || Заглиблення у ґрунті, де тече водяний потік. 2》 перен., чого, який. Шлях або напрямок розвитку, руху чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. річище — РІ́ЧИЩЕ, а, с. 1. Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. Тільки пройшовши попід залізницею, вода ще з більшим клекотом виривалася знов у бетонне річище і йшла геть з міста (Іван Ле); Луг, на який вони прийшли... Словник української мови у 20 томах
  6. річище — РІ́ЧИЩЕ (заглиблення, яким тече річка, струмок), РУСЛО́, ЛО́ЖЕ, ПІДЛО́ЖЖЯ розм., КОРИ́ТО розм.; ТА́ЛЬВЕГ (перев. старе). Глибинні води потекли річищем, яке вивело їх до моря (М. Словник синонімів української мови
  7. річище — РІ́ЧИ́ЩЕ, а, с. 1. Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. Тільки пройшовши попід залізницею, вода ще з більшим клекотом виривалася знов у бетонне річище і йшла геть з міста (Ле, Міжгір’я, 1953, 41); Луг... Словник української мови в 11 томах
  8. річище — Річище, -ща с. Русло, прежнее русло рѣки. Черк. у. КС. 1885. XI. 538. Словник української мови Грінченка