Значення в інших словниках
-
скалубина —
Розколина, щілина; черепина або розбитий посуд [II] — щілина, тріщина [IV]
Словник з творів Івана Франка
-
скалубина —
скалуби́на іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
скалубина —
-и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. || Отвір у замку, куди вставляють ключ.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
скалубина —
СКАЛУБИ́НА, и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (І. Франко); // Отвір у замку, куди вставляють ключ.
Словник української мови у 20 томах
-
скалубина —
ЩІ́ЛИ́НА (вузький отвір у чомусь), ШПА́РА, ШПА́РКА, ШПАРИ́НА, РОЗКО́ЛИНА, ПРОЩІ́ЛИНА рідше, РОЗЩІ́ЛИНА рідше, РОЗЩЕ́ЛИНА рідко, СКАЛУ́БИНА розм., ШКАЛУ́БИНА (ШКАРУ́БИНА) розм.; ЗАЗО́Р техн.
Словник синонімів української мови
-
скалубина —
СКАЛУБИ́НА, и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (Фр., VIII, 1952, 316); // Отвір у замку, куди вставляють ключ.
Словник української мови в 11 томах
-
скалубина —
Скалубина, -ни ж. Скважина, трещина. Чуб. V. 683. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Фр. Пр. 91. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею. Гол. І. 147.
Словник української мови Грінченка