скалубина
СКАЛУБИ́НА, и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина.
Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (Фр., VIII, 1952, 316);
// Отвір у замку, куди вставляють ключ.
Ключ у вхідних дверях знову заторохтів — ключ ніяк не потрапляв у скалубину (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 489).
Словник української мови (СУМ-11)