скалубина
СКАЛУБИ́НА, и, ж., розм.
Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина.
Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (І. Франко);
// Отвір у замку, куди вставляють ключ.
Ключ у вхідних дверях знову заторохтів – ключ ніяк не потрапляв у скалубину (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)