Значення в інших словниках
-
скверна —
скве́рна іменник жіночого роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
скверна —
ур., погань, паскудство, мн. блуди, хиби, пороки; ЗБ. нечисть, НАБРІД.
Словник синонімів Караванського
-
скверна —
-и, ж., книжн., заст. 1》 Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. || чого. Тіньовий бік чого-небудь; ганебні наслідки чиєїсь діяльності тощо. 2》 перен., зневажл. Про підлу, мерзенну людину; погань. || збірн. Про вороже угруповання; нечисть.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
скверна —
Погань, паскудство, паскудність, гидота, гидь, гидкість, бридота, бридкість, капость, непотріб, негідь, нікчемство, підлота, підлість
Словник чужослів Павло Штепа
-
скверна —
СКВЕ́РНА, и, ж., книжн., заст. 1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. За те, що не віддавсь я лінощам і скверні, Що зморшка не одна прорізала чоло, Я школі дякую (М.
Словник української мови у 20 томах
-
скверна —
ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б.
Словник синонімів української мови
-
скверна —
СКВЕ́РНА, и, ж., книжн., заст. 1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. За те, що не віддавсь я лінощам і скверні, Що зморшка не одна прорізала чоло, Я школі дякую (Рильський, Поеми, 1957, 251); // чого.
Словник української мови в 11 томах