Словник української мови у 20 томах

скверна

СКВЕ́РНА, и, ж., книжн., заст.

1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду.

За те, що не віддавсь я лінощам і скверні, Що зморшка не одна прорізала чоло, Я школі дякую (М. Рильський);

Господи, якщо ти бачиш, чому мовчиш, не вдариш правдивим громом в скверну (Василь Шевчук);

// чого. Тіньовий бік чого-небудь; ганебні наслідки чиєїсь діяльності тощо.

До кінця очистити нашу планету від скверни колоніалізму, знищити його останні вогнища, не допустити відродження його в нових, замаскованих формах – така вимога епохи (з публіц. літ.).

2. перен., зневажл. Про підлу, мерзенну людину; погань.

Ну й скверна ж твій “приятель”, друже, такої і в житті не стрічав (з публіц. літ.);

// збірн. Про нечемних, негідних людей.

От і маємо: понаїхало великої скверни – і давай свої порядки правити (з публіц. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. скверна — скве́рна іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. скверна — ур., погань, паскудство, мн. блуди, хиби, пороки; ЗБ. нечисть, НАБРІД.  Словник синонімів Караванського
  3. скверна — див. сміття  Словник синонімів Вусика
  4. скверна — -и, ж., книжн., заст. 1》 Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. || чого. Тіньовий бік чого-небудь; ганебні наслідки чиєїсь діяльності тощо. 2》 перен., зневажл. Про підлу, мерзенну людину; погань. || збірн. Про вороже угруповання; нечисть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скверна — Погань, паскудство, паскудність, гидота, гидь, гидкість, бридота, бридкість, капость, непотріб, негідь, нікчемство, підлота, підлість  Словник чужослів Павло Штепа
  6. скверна — ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б.  Словник синонімів української мови
  7. скверна — СКВЕ́РНА, и, ж., книжн., заст. 1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду. За те, що не віддавсь я лінощам і скверні, Що зморшка не одна прорізала чоло, Я школі дякую (Рильський, Поеми, 1957, 251); // чого.  Словник української мови в 11 томах