скверик
СКВЕ́РИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до сквер.
Леся не втрималася, щоб не звернути у скверик (М. Олійник);
Сучасна жінка, в скверику на лаві, похитує коляску на ресорах, щось конспектує з книжки (Л. Костенко);
Молодята перейшли університетський скверик, вийшли на бульвар Шевченка і несподівано повернули назад (О. Чорногуз).
Словник української мови (СУМ-20)