Значення в інших словниках
-
скоринка —
скори́нка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири скори́нки
Орфографічний словник української мови
-
скоринка —
[скоринка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. -нки, -нок дв'і скоринкие
Орфоепічний словник української мови
-
скоринка —
-и, ж. Зменш. до скорина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
скоринка —
СКОРИ́НКА, и, ж. Те саме, що скори́на. Мар'я сиділа коло столу, .. нехотя жувала скоринку хліба (Панас Мирний); Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку...
Словник української мови у 20 томах
-
скоринка —
С[ш]кори́нка, -нки, -нці; -ри́нки, -ри́нок ш[с]кори́нка, -ки, -нці
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
скоринка —
СКОРИ́НКА, и, ж. Зменш. до скори́на. Мар’я сиділа коло столу,.. нехотя жувала скоринку хліба (Мирний, III, 1954, 152); Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку… (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
скоринка —
Скорина, -ни ж. Корка (хлѣба). Дівчата-небожата, дайте скорину хліба. Чуб. V. 1123. ум. скоринка, скориночка. Чуб. V. 583.
Словник української мови Грінченка