скоринка

скори́нка

[скоринка]

-нки^е, д. і м. -н'ц'і, мн. -нки, -нок

дв'і скоринки^е

Значення в інших словниках

1. скоринка — скори́нка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири скори́нки  Орфографічний словник української мови
2. скоринка — див. кора  Словник синонімів Вусика
3. скоринка — -и, ж. Зменш. до скорина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скоринка — СКОРИ́НКА, и, ж. Те саме, що скори́на. Мар'я сиділа коло столу, .. нехотя жувала скоринку хліба (Панас Мирний); Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку...  Словник української мови у 20 томах
5. скоринка — С[ш]кори́нка, -нки, -нці; -ри́нки, -ри́нок ш[с]кори́нка, -ки, -нці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. скоринка — СКОРИ́НКА, и, ж. Зменш. до скори́на. Мар’я сиділа коло столу,.. нехотя жувала скоринку хліба (Мирний, III, 1954, 152); Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку… (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. скоринка — Скорина, -ни ж. Корка (хлѣба). Дівчата-небожата, дайте скорину хліба. Чуб. V. 1123. ум. скоринка, скориночка. Чуб. V. 583.  Словник української мови Грінченка