скоринка
СКОРИ́НКА, и, ж.
Те саме, що скори́на.
Мар'я сиділа коло столу, .. нехотя жувала скоринку хліба (Панас Мирний);
Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку... (Леся Українка);
Від втоми хитаючись, ледве повзе [хлопчисько] і хліба сухого скоринку гризе (Н. Забіла);
В долині зійшов місяць. На примерзлій скоринці снігу, як на воді, лягла його доріжка (М. Стельмах).
◇ (1) Й скори́нки нема́ – те саме, що Хлі́ба ні скори́ни (див. скори́на).
Треба їхать орати у поле, А в дорогу й скоринки нема (Т. Масенко);
(2) Ні скори́нки хлі́ба – те саме, що Хлі́ба ні скори́ни (див. скори́на).
Словник української мови (СУМ-20)