скорина
СКОРИ́НА, и, ж.
1. Твердий зовнішній шар хліба, пирога і т. ін.
[Хор:] Гоп, мої гречаники, гоп, мої білі, Чого ж мої гречаники на скорині сіли? (М. Кропивницький);
// Кусок хліба, пирога і т. ін.
[Бекер:] Будуть мені ткачі за скорину робити (Леся Українка).
2. Верхній затверділий шар чого-небудь.
– Може б, ти побув сьогодні дома?.. – Не можу, мамо, – глухо відповів [Дмитро], розбиваючи носком скорину снігу (М. Стельмах).
3. рідко. Те саме, що шкі́рка.
◇ (1) Хлі́ба ні скори́ни – нема ні куска хліба; нема ніякої їжі.
Ой, косили косарики Півтори неділі, – Не бачили косарики Хліба ні скорини (з думи).
Словник української мови (СУМ-20)