скорина
СКОРИ́НА, и, ж.
1. Твердий зовнішній шар хліба, пирога і т. ін.
[Xор:] Гоп, мої гречаники, гоп, мої білі, Чого ж мої гречаники на скорині сіли? (Кроп., V, 1959, 254);
// Кусок хліба, gирога і т. ін.
[Бекер:] Будуть мені ткачі за скорину робити (Л. Укр., IV, 1954, 230).
◊ Хлі́ба ні скори́ни — нема ні куска хліба; нема ніякої їжі.
Ой, косили косарики Півтори неділі, — Не бачили косарики Хліба ні скорини (Укр.. думи.., 1955, 266).
2. Верхній затверділий шар чого-небудь.
— Може б, ти побув сьогодні дома?.. — Не можу, мамо, — глухо відповів [Дмитро], розбиваючи носком скорину снігу (Стельмах, II, 1962, 396).
3. рідко. Те саме, що шкі́рка.
Словник української мови (СУМ-11)