Значення в інших словниках
-
смерд —
смерд іменник чоловічого роду, істота у стародавній Русі — залежний селянин; людина незнатного походження — зневажл. іст., арх.
Орфографічний словник української мови
-
смерд —
-а, ч. 1》 У давній Русі – селянин, який належав до селянської громади і сплачував данину феодалові. 2》 перен., заст., зневажл. Про людину незнатного походження.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
смерд —
Селянин, селюк, (вона) селянка, селяночка, селючка, (воно) селюча, селючатко, (вони) селянство
Словник чужослів Павло Штепа
-
смерд —
А, ч. 1. У стародавній Русі — селянин, який входив у селянську общину і сплачував данину феодалові. 2. перен., заст., іст., зневажл. Про людину незнатного походження. ...і не корися, гордий смерде, ні, смерті власній не корись і тільки серцем не гнівись не прогніви самої долі... (П-2:176).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
смерд —
СМЕРД, а, ч. 1. У стародавній Русі – селянин який входив у селянську общину і сплачував данину феодалові. У складі челяді вотчинного господарства основною робочою силою були не раби, а частина вільних общинників, що попала у феодальну залежність...
Словник української мови у 20 томах
-
смерд —
СМЕРД, а, ч. 1. У стародавній Русі — селянин який входив у селянську общину і сплачував данину феодалові. У складі челяді вотчинного господарства основною робочою силою були не раби, а частина вільних общинників, що попала у феодальну залежність...
Словник української мови в 11 томах