Значення в інших словниках
-
смуткувати —
смуткува́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
смуткувати —
і смутувати, -ую, -уєш, недок., розм. Те саме, що смутитися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
смуткувати —
СМУТКУВА́ТИ, СМУТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Те саме, що смути́тися. Після Василевого весілля смуткувала Марина осінь, смуткувала й зиму, а на різдво вже й розвеселилась! (І.
Словник української мови у 20 томах
-
смуткувати —
СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИ підсил., ПОБИВА́ТИСЯ підсил., ВБИВА́ТИСЯ (УБИВА́ТИСЯ) підсил., СМУТКУВА́ТИ розм., КРУШИ́ТИСЯ заст., фольк., БАНУВА́ТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИСЯ діал.
Словник синонімів української мови
-
смуткувати —
СМУТКУВА́ТИ і СМУТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Те саме, що смути́тися. Після Василевого весілля смуткувала Марина осінь, смуткувала й зиму, а на різд-во вже й розвеселилась! (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
смуткувати —
Смуткува́ти, -ку́ю, -єш гл. Грустить. ЛВ. ІІ. 10. Смуткувала Марина осінь, смуткувала й зіму. Левиц. І. 32.
Словник української мови Грінченка