смуткувати
див. журитися
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смуткувати — смуткува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- смуткувати — і смутувати, -ую, -уєш, недок., розм. Те саме, що смутитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смуткувати — СМУТКУВА́ТИ, СМУТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Те саме, що смути́тися. Після Василевого весілля смуткувала Марина осінь, смуткувала й зиму, а на різдво вже й розвеселилась! (І. Словник української мови у 20 томах
- смуткувати — СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИ підсил., ПОБИВА́ТИСЯ підсил., ВБИВА́ТИСЯ (УБИВА́ТИСЯ) підсил., СМУТКУВА́ТИ розм., КРУШИ́ТИСЯ заст., фольк., БАНУВА́ТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
- смуткувати — СМУТКУВА́ТИ і СМУТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Те саме, що смути́тися. Після Василевого весілля смуткувала Марина осінь, смуткувала й зиму, а на різд-во вже й розвеселилась! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- смуткувати — Смуткува́ти, -ку́ю, -єш гл. Грустить. ЛВ. ІІ. 10. Смуткувала Марина осінь, смуткувала й зіму. Левиц. І. 32. Словник української мови Грінченка