Значення в інших словниках
-
сонько —
сонько́ іменник середнього роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
сонько —
Сплюх, спанько, сонюга.
Словник синонімів Караванського
-
сонько —
-а, ч. і ж., розм. Людина, яка любить спати, багато спить.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сонько —
СОНЬКО́, а́, ч. і ж., розм. Людина, яка любить спати, багато спить. Враги Троянські почивали .. Оставмо ж сих хропти соньків (І. Котляревський); – Христинко, вставай! Підіймайся, сонько! (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
сонько —
СОНЬКО́ розм. (людина, яка любить багато спати), СПЛЮХ розм., СПЛЮ́ХА розм., ДРІМА́ЙЛО розм., СОНЮ́ГА розм., СОНЯ розм., СПАНЬКО́ розм. рідше. — Я думав, ти справжній рибалка, а ти сонько! (Ю. Збанацький); Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О.
Словник синонімів української мови
-
сонько —
СОНЬКО́, а́, ч. і ж., розм. Людина, яка любить спати, багато спить. Враги Троянські почивали.. Оставмо ж сих хропти соньків (Котл., І, 1952, 220); — Христинко, вставай! Підіймайся, сонько! (Стельмах, І, 1962, 519).
Словник української мови в 11 томах
-
сонько —
Сонько́, -ка м. 1) ум. отъ сон. Ходить сонько по долині.... Ой ну, соньку, в колисоньку, заколиши дитиноньку. Мил. 35. 2) Соня, сонливецъ. Оставлю ж сих хропти соньків. Котл. Ен. V. 40.
Словник української мови Грінченка