Значення в інших словниках
-
співпрацівник —
співпрацівни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
співпрацівник —
див. ПРАЦІВНИК.
Словник синонімів Караванського
-
співпрацівник —
-а, ч. Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
співпрацівник —
СПІВПРАЦІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь. – Я ж не познайомив. От який став. Прошу, мій... – він перечепився об це слово і додав, – мій співпрацівник по цеху Василь Подак (А. Хижняк).
Словник української мови у 20 томах
-
співпрацівник —
СПІВПРАЦІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь. — Я ж не познайомив. От який став. Прошу, мій…— він перечепився об це слово і додав,— мій співпрацівник по цеху Василь Подак (Хижняк, Невгамовна, 1961, 76).
Словник української мови в 11 томах