співпрацівник

СПІВПРАЦІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь.

— Я ж не познайомив. От який став. Прошу, мій…— він перечепився об це слово і додав,— мій співпрацівник по цеху Василь Подак (Хижняк, Невгамовна, 1961, 76).

Значення в інших словниках

1. співпрацівник — співпрацівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співпрацівник — див. ПРАЦІВНИК.  Словник синонімів Караванського
3. співпрацівник — див. спільник  Словник синонімів Вусика
4. співпрацівник — -а, ч. Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. співпрацівник — СПІВПРАЦІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь. – Я ж не познайомив. От який став. Прошу, мій... – він перечепився об це слово і додав, – мій співпрацівник по цеху Василь Подак (А. Хижняк).  Словник української мови у 20 томах