співпрацівник
СПІВПРАЦІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь.
– Я ж не познайомив. От який став. Прошу, мій... – він перечепився об це слово і додав, – мій співпрацівник по цеху Василь Подак (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)