тихоня —
ТИХО́НЯ, і, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що тишко́. [Микита:] Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (М. Кропивницький); Знаємо вас, тихонь: на словах одно, а на ділі – зовсім інше (М. Хвильовий).
Словник української мови у 20 томах
тихоня —
-і, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що тишко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тихоня —
ТИШКО́ розм. (тиха, сумирна людина), ТИХО́НЯ розм., ПОТИХО́НЯ розм. — Ой, який же він у вас тишко! — засміявся Щербина з опецькуватого хлоп'яти (Д. Бедзик); (Микита:) Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (М. Кропивницький); В потихонях чорт сидить (прислів'я).
Словник синонімів української мови
тихоня —
ТИХО́НЯ, і, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що тишко́. [Микита:] Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (Кроп., І, 1958, 74).
Словник української мови в 11 томах