тихоня

ТИХО́НЯ, і, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що тишко́.

[Микита:] Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (Кроп., І, 1958, 74).

Значення в інших словниках

1. тихоня — тихо́ня іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. тихоня — див. покірний; скромний; слабодухий  Словник синонімів Вусика
3. тихоня — Тишко  Словник чужослів Павло Штепа
4. тихоня — ТИХО́НЯ, і, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що тишко́. [Микита:] Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (М. Кропивницький); Знаємо вас, тихонь: на словах одно, а на ділі – зовсім інше (М. Хвильовий).  Словник української мови у 20 томах
5. тихоня — -і, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що тишко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тихоня — ТИШКО́ розм. (тиха, сумирна людина), ТИХО́НЯ розм., ПОТИХО́НЯ розм. — Ой, який же він у вас тишко! — засміявся Щербина з опецькуватого хлоп'яти (Д. Бедзик); (Микита:) Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (М. Кропивницький); В потихонях чорт сидить (прислів'я).  Словник синонімів української мови