тихомирно
ТИХОМИ́РНО, розм. Присл. до тихоми́рний.
Тепер я зняв шинель. У пишнім Єревані Ходжу я радісно і тихомирно так (Рильський, Мости, 1948, 47);
Мати, нарешті, підвелася на лікоть і тихомирно зашамотіла (Панч, II, 1956, 435).
Словник української мови (СУМ-11)