тихоня
ТИХО́НЯ, і, ч. і ж., розм., рідко.
Те саме, що тишко́.
[Микита:] Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (М. Кропивницький);
Знаємо вас, тихонь: на словах одно, а на ділі – зовсім інше (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)