Значення в інших словниках
-
ціпура —
ЦІПУ́РА, и, ч. Збільш. до ціпо́к 2. З кущів коло кринички з'явилася величезна, вся в чорному баберя [бабера], з сучкуватим ціпурою в руках (П. Загребельний).
Словник української мови у 20 томах
-
ціпура —
ціпу́ра іменник жіночого роду ціпок
Орфографічний словник української мови
-
ціпура —
-и, ч. Збільш. до ціпок 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ціпура —
ЦІПУ́РА, и, ч. Збільш. до ціпо́к 2. З кущів коло кринички з’явилася величезна, вся в чорному баберя [бабера], з сучкуватим ціпурою в руках (Загреб., Диво, 1968, 438).
Словник української мови в 11 томах
-
ціпура —
Ціпура, -ри ж. 1) Большая палка. Сим. 226. Як між собою заведуться, то я й ціпуру покажу: ось я, кажу, вас помирю! ЗОЮР. І. 66. Добре разів кільки потяг ціпурою. Ном. № 11926. см. ціпуга. 2) ув. отъ 1 ціп.
Словник української мови Грінченка