ціпура

ЦІПУ́РА, и, ч. Збільш. до ціпо́к 2.

З кущів коло кринички з’явилася величезна, вся в чорному баберя [бабера], з сучкуватим ціпурою в руках (Загреб., Диво, 1968, 438).

Значення в інших словниках

1. ціпура — див. палиця  Словник синонімів Вусика
2. ціпура — ЦІПУ́РА, и, ч. Збільш. до ціпо́к 2. З кущів коло кринички з'явилася величезна, вся в чорному баберя [бабера], з сучкуватим ціпурою в руках (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
3. ціпура — ціпу́ра іменник жіночого роду ціпок  Орфографічний словник української мови
4. ціпура — -и, ч. Збільш. до ціпок 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ціпура — Ціпура, -ри ж. 1) Большая палка. Сим. 226. Як між собою заведуться, то я й ціпуру покажу: ось я, кажу, вас помирю! ЗОЮР. І. 66. Добре разів кільки потяг ціпурою. Ном. № 11926. см. ціпуга. 2) ув. отъ 1 ціп.  Словник української мови Грінченка