Значення в інших словниках
-
чубити —
ЧУ́БИТИ, блю, биш; мн. чу́блять; наказ. сп. чуб; недок., кого, розм. Бити кого-небудь, хапаючи за чуба. Через їх [них] синки в ледащо Пустилися, пішли в нінащо, А послі [потім] чубили батьків (І. Котляревський); Серед двору Василь насів Галю і чубив, та кричала не своїм гласом (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
-
чубити —
чу́бити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
чубити —
-блю, -биш; мн. чублять; недок., перех., розм. Бити кого-небудь, хапаючи за чуба.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
чубити —
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.
Словник синонімів української мови
-
чубити —
Чу́бити, -блю, -биш, -блять; чуб, чу́бте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
чубити —
ЧУБИ́ТИ, блю, биш; мн. чублять; недок., перех., розм. Бити кого-небудь, хапаючи за чуба. Через їх синки в ледащо Пустилися, пішли в нінащо, А послі чубили батьків (Котл., І, 1952, 137); Серед двору Василь насів Галю і чубив, та кричала не своїм гласом (Мирний, IV, 1955, 103).
Словник української мови в 11 томах
-
чубити —
Чубити, -блю, -биш гл. Драть за волосы. Хто кого любить, той того чубить. Ном. № 3381. Синки в ледащо пустилися, пішли в нінащо, а послі чубили батьків. Котл. Ен. ІІІ. 43.
Словник української мови Грінченка