голгофа —
Образ, що являє собою мініатюрне відтворення гори Голгофи, розіп'ятого Ісуса Христа та Матері Божої з апостолом Іваном, що стоять перед розп'яттям, або без них
Словник церковно-обрядової термінології
Голгофа —
Голгофа – горб в околицях Єрусалима, де був розп'ятий на хресті Ісус. Це слово в переносному вживанні означає страждання, муки (моральні та фізичні), подвижництво.
Словник крилатих висловів
голгофа —
-и, ж. Місце страти, мук (від назви гори Голгофи в Єрусалимі, де відбулася страта Ісуса Христа).
Великий тлумачний словник сучасної мови
Голгофа —
(Голгота) (грец. Golgotha < арам, gylgulta, букв. — череп), -и, ж. 1. Пагорб поблизу Єрусалима, де було розіп'ято Ісуса Христа. 2. перен. Місце мук, страждання, страти. Тобі одвік Голгофа зичиться, Немов це не розплата, а мета. (Т.1, кн.
Словник поетичної мови Василя Стуса
голгофа —
ГОЛГО́ФА, и, ж., книжн. Місце страти (від назви гори Голгофи в Єрусалимі, де було розіп'ято Ісуса Христа). Вся інтелігенція зі сходом сонця піде на голгофу: трупами і кров'ю позначиться ця її остання путь... (Я. Качура); Замок довго ще залишався голгофою.
Словник української мови у 20 томах
Голгофа —
Голго́фа іменник жіночого роду місцевість у Єрусалимі
Орфографічний словник української мови
голгофа —
голго́фа (грец. Γολγοθά, від арамейського гулгулта, букв. – череп) 1. Місце страти злочинців поблизу Єрусалима, де, за євангельською легендою, було розп’ято Христа. 2. Переносно – місце страти, мук.
Словник іншомовних слів Мельничука
Голгофа —
Голго́фа, -фи, -фі або Ґолґо́та
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
голгофа —
ГОЛГО́ФА, и, ж., заст. Місце страти (від назви гори Голгофи в Єрусалимі, де відбувалася страта). Не стоялося їм [Хмелевському і Хмельницькому] на одному місці, з якого так чудово було видно і натовп на площі, і саму «голгофу»...
Словник української мови в 11 томах
голгофа —
(ст.слов. < грец. < арамейської — череп) Зображення ступінчастого підмурка під хрестом на стіні храму.
Архітектура і монументальне мистецтво