голгофа
ГОЛГО́ФА, и, ж., книжн.
Місце страти (від назви гори Голгофи в Єрусалимі, де було розіп'ято Ісуса Христа).
Вся інтелігенція зі сходом сонця піде на голгофу: трупами і кров'ю позначиться ця її остання путь... (Я. Качура);
Замок довго ще залишався голгофою. Сторож міг би розповісти про багато страшних ночей у замкових печерах, що затаїли останній крик і короткий удар пострілу... (Б. Антоненко-Давидович);
Не стоялося їм на одному місці, з якого так чудово було видно і натовп на площі, і саму “голгофу”, як прозвав Богдан поміст кари ще з першого погляду (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)